ОП, надеюсь ты не будешь против, елси я немного подправлю, как мне кажется - более в рифму?
Тогда вот:
Нема чортів, нема святих,
немає золота у тих,
хто жовтий наскрізь,
зуби чорні, а самі є вони потворні,
(в своїй подобі неповторні)
в красиву гру вони все грають,
в яку ж, самі вони й не знають.
Невпевності повнії шляхи,
пролетіли б наче птахи,
та крильця в них підрізані,
свинцем як оперізані,
обов'язками та званнями,
а були ж бо колись людями...
Чи не були вони людьми?
Можливо, це були і ми?
