Данная писанина не ставит целью оскорбить национальные, политические или ещё какие-то чувства. Украинский язык используется исключительно для колоритности и не более того. Прошу отнестись с пониманием.
Густі хмари оповили небо ще з самого ранку і здавалося що ось-ось нагряне злива. Проте Степан не звертав на це уваги, як і на все довкола. Він не поспішаючи крокував по стежці в бік сусіднього села, час від часу поправляючи торбинку на плечах. Думки по Січ ніяк не давали парубкові спокою. Хто ж міг подумати, що він - єдиний син козака Северина, буде кволим хлоп'ям, яке не здатне навіть шаблю в руках втримати. Хоча, якби його виховував батько, то зміг би зробити з нього справжнього козака. Але Северин помер пять років тому в одній із битв. Точніше, так всі вирішили, оскільки тіла Северина так і не знашли. Просто був козак - і зник. Хтось навіть припустив, що Северин втік з поля бою, але ця думка була настільки дивною, що її одразу ж відкинули. Северин був першим, хто кидався в бій, нещадно знищуючи ворогів ледь не голими руками. Здавалося, один тільки його погляд міг продірявити ворогів наскрізь. Кремезний і дужий - справжній воїн, яких одиниці.
Проте Степан був не схожим на свого батька. Після того як Северин зник, його виховувала мати, а більшу частину свого вільного часу він читав книги, якими охоче ділився сільський дяк за пляшку горілки. Хлопець ріс досить кмітливим для свого віку, але мужності та сили йому бракувало. Таких не беруть на Січ.
-От дідько...
Степан зітхнув і підняв голову в небо. Густі хмари неквапливо плили далі, незважаючи уваги на похнюпленого парубка. Раптом холодна краплина упала на голову хлопця. І ще одна. І ще.
